Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі “Science”, голод може відігравати певну роль в уповільненні процесу старіння. Дослідники виявили, що викликання почуття голоду у мух шляхом обмеження дієти або стимуляції мозку призводило до збільшення тривалості життя.
Це дослідження також показало, що голод викликає зміни в епігеномі мозку, впливаючи на експресію генів, тим самим впливаючи як на харчову поведінку, так і на процес старіння.
Хоча ці висновки були зроблені переважно на мухах, дослідники припускають, що подібні механізми можуть впливати на голод в інших видів тварин. Однак вони застерігають від прямого застосування цих результатів до людей.
Дослідження Мічиганського університету ґрунтується на усталеному уявленні про те, що зменшення споживання їжі може сприяти здоровому старінню різних видів, включаючи людину. Цікаво, що це дослідження припускає, що простого відчуття голоду може бути достатньо для уповільнення старіння.
Попередні дослідження показали, що навіть смак чи запах їжі може звести нанівець сприятливий вплив дієтичних обмежень на подовження тривалості життя без фактичного споживання. Це підштовхнуло дослідників Крісті Вівер (Kristy Weaver), головного дослідника Скотта Плетчера (Scott Pletcher) та їхню команду з’ясувати, чи можуть зміни в мозку, які керують пошуком їжі, бути причиною збільшення тривалості життя.
У своїх експериментах дослідники викликали голод у мух різними методами. Один метод передбачав зміну рівня амінокислот з розгалуженим ланцюгом (BCAA) в раціоні мух, що дозволяло їм вільно харчуватися дріжджами або солодкою їжею. Мухи на дієті з низьким вмістом ВСАА надавали перевагу дріжджам, а не цукру, що свідчить про голод на основі потреб. Примітно, що ці мухи споживали більше калорій, але все одно жили довше, ніж ті, що сиділи на дієті з високим вмістом ВСАА.
Інший підхід полягав у тому, щоб активувати нейрони, пов’язані з голодом, у мух за допомогою оптогенетики, опромінюючи їх червоним світлом. Ці мухи з’їдали вдвічі більше, ніж ті, що не піддавалися впливу світла, а також демонстрували підвищену тривалість життя.
“Ми вважаємо, що створили у мух своєрідний ненаситний голод, – коментує Вівер. “І через це мухи жили довше”.
Дослідники зіставили молекулярну механіку голоду з епігенетичними змінами в залучених нейронах, показавши, як склад дієти може впливати на експресію генів у мозку, впливаючи як на харчову поведінку, так і на старіння.
Хоча рекомендується з обережністю застосовувати ці результати на людях, цілком можливо, що подібні механізми модулюють голод в інших видів тварин. Дослідники мають намір продовжити вивчення того, як їжа для задоволення, що є спільною рисою як для мух, так і для людей, може бути пов’язана з довголіттям.
Матеріали новинного характеру не можна прирівнювати до призначення лікаря. Перед прийняттям рішення порадьтеся з фахівцем.
