І на одній плитці побачила зображення. Ні, звісно, я бачила його й раніше, багато-багато разів! Але не свідомо, я не концентрувала увагу, ковзала поглядом, як кажуть, .
На плитці — висока струнка антична дівчина з глечиком на плечі. І дівчина пропорційна, і глечик. Глечик, мабуть, повний, — дівчина несе його обережно, на плечі, притримуючи рукою. А позаду — морська панорама і пишні дерева…
Який прекрасний образ. І він позитивно впливав на мене всі сім років, — як з’явився на стіні. Був частиною атмосфери умиротворення і спокою. Просто я не помічала цього. Так влаштовані люди, ми звикаємо, не звертаємо уваги, ковзаємо поглядом…
А наша підсвідомість закарбовує образи, символи, знаки, — вони впливають на нас. І можна провести цікавий експеримент: пройти по квартирі і уважно подивитися на те, що прикрашає наші стіни.
Особливо — на кухні та в спальні. Коли ми готуємося до сну, розслаблені, втомлені, змучені, ми особливо легко піддаємося враженням. І коли готуємо їжу, їмо, п’ємо чай, відпочиваємо на теплій кухні, в “серці дому”, ми теж дуже м’які та вразливі.
В одного рано померлого за власним бажанням чоловіка в спальні висів портрет Хемінгуея. Портрет Наполеона. Ви знаєте, як завершили своє життя ці великі люди.
В іншого підприємця все стало руйнуватися, все, що він створював і будував роками. Бізнес вийшов з-під контролю, втрати йшли за втратами, а на стіні в його спальні висіла копія Айвазовського з кораблем, що тоне в бурю. Хороша копія. Геніальна картина. Інші картини в будинку були під стать: руїни, виверження вулканів…
Він звик. Він ковзав поглядом по цих картинах, які йому дарували, знаючи його пристрасть до такого живопису. Але зрештою обставини його життя стали подібні ілюстраціям, образам на стінах будинку.
У книзі одного психолога наводиться історія з літньою жінкою, у якої в спальні були фотошпалери: дрімучий ліс, повалені дерева і ведмеді, що граються. Хижаки. Коли жінка прокидалася, це було перше, що вона бачила. Коли засинала — останнє. Але літня жінка навіть не помічала зображення. Око замилилося, як кажуть.
Коли ця жінка потрапила до лікарні з серйозним захворюванням, племінник переклеїв шпалери в її кімнаті. Прибрав дрімучий похмурий ліс. Наклеїв просто світлі шпалери, нові. І хвороба дивовижним чином минула!
Дрімучий ліс з хижаками — похмуре видовище, страшне, навіть якщо ми знаємо, що це всього лише картина. Підсвідомість все одно сприймає зображення як лякаюче. Це не спальня, це небезпечне місце. І тривале враження могло послужити причиною хвороби, що розвинулася, — чому б і ні?
Пройдіться по своєму будинку. Подивіться з інтересом і увагою на стіни. На зображення, які “потрапляють на очі”, але які ми вже не помічаємо. Картини на стінах, календарі, статуетки на поличках… Навіть візерунок на шпалерах може бути дуже цікавим, повним змісту. Малюнок на кахлі, на покривалі, на шторі…
Ми ніби заново знайомимося з простором, в якому живемо. І можемо поліпшити символи. Змінити щось. Усвідомити, що та чи інша картина більше не приваблює нас, а віднімає спокій. А ось сюди було б добре помістити зображення моря… Це захопливе і корисне заняття.
І можна оновити й поліпшити свій простір. І прислухатися до себе, до голосу душі. І провести простий особистий експеримент: зрозуміти, як багато ми не бачимо, хоча й бачимо…
