Тарас Шевченко: народження

 9 березня 1814 року народився Тарас Шевченко.

       А  побачив світ Тарасик у  Моринцях, Звенигородського повіту, Київської губернії (нині – Звенигородський район, Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко.

       Край, звідки родом Тарас Григорович, наче роздвоївся: з’явився на світ у Моринцях, а виростав у Кирилівці. Ці села майже поруч: і там схили і яруги, і там – ставки та поля. Та й церкви на один штиб – на пошану Іоана Богослова. Від того й забулося попервах поетові, в якому селі материзна.  Уже вільним художником Академії мистецтв, виклопотавши метричне посвідчення з духовної консисторії, Тарас укмітував, що його «прописка» на моринському ґрунті, на Зозулівщині, де стояла селитьба непогамованого сільського Кармелюки – Копія. Можна подумати, що випадковий збіг. 

      Та, коли зазирнути в родовий літопис, проникнути в таємниці Бойків-Шевченків і врахувати поневіряння ще дитиною безпритульного сироти, напоєного леготами, пахощами й пісенними чарами цього незвичайного краю, то легко зрозуміти, що лише з такого кореня міг вирости справжній поет із дивовижним світобаченням і світовідчуттям.

Церковна книга, де запис про народження Тараса.

       До речі: у рік, коли світ побачив Тарас Шевченко, шість українських козацьких полків вступили до столиці Франції. У боях за Париж відзначилися хоробрістю «Три  бузьких і стільки ж  українських козацьких полки». Геройствували козаки з Київщини, які оточили дивізії генерала Пюто в районі гори Монмартр, а на території Німеччини та Франції в 1813–1814 роках взяли участь у боях чотири полки Української кінно-козацької дивізії; два Чернігівські і  Полтавський кінно – козацький; кілька Чернігівських ополченських військ для служби в запіллі (тилу). 

       Духовне життя того періоду пов’язане розгортанням національно-визвольної боротьби за волю й незалежність, бажанням відродити українську державність. Формується й утверджується стиль козацького бароко в живописі, музиці, прикладному мистецтві, архітектурі. Величні храми, палацові будівлі випромінювали впевненість, спокій, красу, одночасно давні українські мистецькі традиції й подих сучасності. І серед отого розмаїття подій на Звенигородщині народжується Поет…

       Народження Т. Шевченка образно змалював у  книзі «Тарасик» письменник та етнограф  Гнат Хоткевич: «Мати кричали на полу, Катря стояла біла, як крейда, й уся трусилася. У печі булькотів великий чавун із водою, ночви було навіщось внесено в хату. Баба туго стягла наміткою голову і спокійними рухами вешталася то за рядно, то сюди… Рядно було вже скинуте й видно було матір. Микита аж не пізнав своєї матері – така вона була біла. Рука звисла з полу, так наче шматок прядива. Баба купала дитину й не переставала бубоніти.

      Скінчивши, закутала дитя в стару материну спідницю, перехрестила, шепочучи: «Пошли, боже, щастя-здоров’я, вік довгий, і розум добрий із отцевої молитви, із материної молитви та й з бабиної молитви»… Воду й ножик поклала під голову дитині, щоб відьма не прийшла та не пошкодила. Прикрила мале шматком старого кожуха. 

       Рипнули двері – то батько вернувся, поглянув на бабу, а та, мов на запит, відповіла: «Син, син». Батько повагом роз­дягався. Потім пішов у сіни, витер чоботи і, вернувшися, сів на лаві близько жінки. Щось говорив їй потиху. Потім підійшов до дитини й довго дивився, як воно спить. Узяв соломинку й стебельцем доторкався малому чола, носика, губоньок, мовби боючися торкнутися дитини корявою мужичою рукою».

       У хаті повіяло тихим заспокоєнням…Народився духовний пророк України.

Віктор ЖАДЬКО

Колаж Василя ГЕРЕЯ

Джерело