Так, усе банально просто…
На початку стосунків ми стежимо за тим, що і як говоримо. Ми поважаємо свого партнера і ставимо його на перше місце. Найчастіше комунікація між партнерами має ніжний характер і сповнена обожнювання. Але через якийсь час, коли стадія медового місяця минає, нам стає комфортно, а партнер починає нас дратувати. У підсумку наше спілкування може поступово набути ноток презирства. Щоразу, коли нам це сходить з рук, ми продовжуємо поводитися так само.
Стосунки можуть зруйнуватися з багатьох причин. Але, за словами відомої сексологині Естер Перель, лише один фактор визначає тривалість стосунків: чи не ставляться партнери один до одного нешанобливо.
У книзі «Стан справ: переосмислення невірності» Перель стверджує, що неповага або презирство – це головна причина розриву будь-яких стосунків.
Але що ж стоїть за цією проблемою?
Естер Перель каже: «Ми спілкуємося зі своїми партнерам і близькими нешанобливо тому, що це може зійти нам з рук. Так, усе банально просто».
І це цілком логічно. Але цій проблемі зовсім необов’язково переходити в розряд серйозних, якщо нам вдасться вчасно з нею розібратися. В іншому разі вона підірве фундамент наших стосунків.
Це можуть бути стосунки з людиною, до якої ми просто звикли. Нам більше не потрібне її визнання, тому ми перестаємо свідомо її домагатися так, як робили це на самому початку.
Сюди ж можна віднести розчарування, яке чути в нашому голосі. Ми пукаємо, відригуємо, хропемо і пісяємо в присутності свого партнера. Ми робимо безліч речей, які не дозволяємо собі в присутності інших людей, тому що просто звикли. Ось тут наше ставлення і стає неповажним.
Ми забуваємо про повагу, про компліменти і про тон свого голосу на початку стосунків, коли ми вважали людину привабливою. Ми просто опинилися в ситуації, яку можна порівняти з носінням потертого взуття. Варіантів тільки два: залишити його або викинути. Якби хтось підслуховував ваші розмови, то в нього могло б скластися враження, що ваш партнер став вам неприємним.
Неповажне спілкування впливає на стосунки. І сильно. По суті, ця неповага визначає довговічність стосунків. Ми дозволили собі перестати докладати зусиль і говорити усвідомлено, переставши виконувати свої зобов’язання.
Найчастіше ми переконуємо себе, що втомилися від свого партнера. Звертаємося до нього з презирством, тому що якоюсь мірою приймаємо його як належне і не цінуємо його. Ми поступово знищуємо всі залишки колишньої пристрасті. Насправді дуже складно відчувати пристрасть і бажання, говорячи з презирством. Будучи постійно зайнятими, ми не замислюємося, які почуття в нас викликало б аналогічне ставлення до нас.
Чи маємо ми право розмовляти зі своїм партнером нешанобливо тільки тому, що ми разом? Виглядає так, ніби ми збираємося його незабаром кинути.
У суспільстві, яке прагне прийняття, ми навчилися бути добрими й уважними щодо чужих людей. І це може бути тією самою причиною, чому ми нешанобливо ставимося до свого партнера, адже ми так втомилися від усієї цієї доброти, уважності й тактовності.
Ми допускаємо таке спілкування з партнером, тому що воно може зійти нам з рук. Тому що він нас прийняв. Сумно усвідомлювати, що з близькими людьми ми спілкуємося огидно, а з тими, кого знаємо недостатньо добре і з ким нам неприємно перебувати поруч, з повагою в голосі.
Дуже важливо періодично аналізувати свою поведінку і поведінку свого партнера. Якщо ми перестали працювати над стосунками, це буде помітно одразу. Ми почнемо помічати, як наша несвідома поведінка починає руйнувати стосунки.
Не менш важливо спрямовувати стосунки в потрібний бік за допомогою своїх свідомих зусиль. Те, що ми перебуваємо з кимось у стосунках, не дає нам права нехтувати почуттями партнера і не поважати його. Один зі способів простежити таку динаміку – це встановити вдома диктофон, який автоматично вмикається під час розмови. Просто поставте його і забудьте про нього на якийсь час. І поставте собі нагадування періодично прослуховувати його.
Почуте може підірвати вам мозок. У деяких людей тон голосу буде завжди однаковим – шанобливим і м’яким. Інші ж помітять, що спілкуються зі своїм партнером надзвичайно нешанобливо.
Але якщо задуматися, то ваша поведінка не має нічого спільного з нашим партнером. Причиною може бути загальне розчарування своїм життям поза стосунками. Хтось навіть зрозуміє, що затаїв почуття, які потребують звільнення.
Якщо ми справді хочемо здорових і міцних стосунків, то зробимо все від нас залежне, щоб домогтися цього, і ставитимемося до свого партнера як до найважливішої людини в нашому житті.
Іноді суть полягає не в тому, що ми говоримо, а в тому, як ми це говоримо.
