Маркіян Шашкевич: будитель

    </span

>В історії різних народів появлялися й появляються сильні постаті, які здатні внести своїм талантом та ентузіазмом великі позитивні зміни в суспільстві, в якому вони проживають. За 32 прожиті роки Маркіян Шашкевич визначився на Західній Україні як перший народний поет, прозаїк, публіцист і перекладач, автор першої книжки українською мовою «Русалка Дністровая»

Маркіян Шашкевич

Шашкевич очолив гурток прогресивної молоді «руська трійця», який виступив на захист української літератури, проти ополячування населення Галичини. 1834 року гурток львівських семінаристів остаточно оформився в культурно-просвітню організацію.

На літературну ниву Шашкевич вступив 1835 року, надрукувавши у Львові оду до Цісаря Франца І «Голос галичан». Наступного року вийшла в Перемишлі польською мовою полемічна брошура Шашкевича «Азбука і абецадло». Це була відповідь українського патріота на намагання української шляхти й клерикалів ввести в українську мову й літературну польську абетку.

Дбаючи про розвиток народної освіти поводир «Руської трійці» склав 1836 року першу «Читанку» українською мовою. Незважаючи на настійну потребу для дітей, її вороже зустріла цензура. Тільки 1850 року «Читанку» видав у Львові Яків Головацький і від тоді вона з успіхом використовувалась в початкових школах Галичини.

1837 року здійснилася заповітна мрія Шашкевичивого гуртка: в Будимі (Будапешт) з’явилася «Русалка Дністровая» – перша книга народною українською мовою в Галичині..

Художня спадщина Маркіяна Шашкевича невелика: три десятки поезій, романтичне оповідання «Олена» та переспіви та й переклади із староруської, чеської, польської і сербської мов. В особі Шашкевича в українську літературу ввійшов талановитий поет, перекладач, патріот, гуманіст, людина високою культури й громадянської мужності. Провідний мотив Шашкевичевої творчості – заклик до національного єднання на демократичній основі, ідея захисту рідної мови, культури.

Маркіян Шашкевич справедливо вважався одним із основоположників громадянської лірики в українській літературі. Тема національного відродження органічно єдналася у нього із закликом до боротьби проти суспільної реакції.

Друга збірка Шашкевичевого гуртка – альманах «Зоря” (1834) – фольклорно-літературна. Рукопис «Зорі» не зберігся. Проте відомо, що збірка відкривалася портретом Богдана Хмельницького та нарисом М. Шашкевича про видатного полководця. До неї входили також вірші членів «Руської трійці».

Згодом частина матеріалів із цієї збірки потрапила до «Русалки Дністрової». Все – ж «Зоря», на думку дослідників, була за змістом набагато сміливішою, ніж «Русалка…».

М. Шашкевич перший, а за ним І. Вагилевич та Я. Головацький почали збирати народні пісні. Шашкевич робив це переважно в рідному Підлиссі та в сусідньому селі Княжому. За час навчання в гімназії, а потім за семінарські роки в нього набралося більше десятка зошитів із пісенним фольклором.

Вірш “Безродний” – оригінальний рукопис Шашкевича

Літературна творчість М. Шашкевича тривала недовго — з 1833 по 1843 рік, та й то, починаючи від 1837 року, із значними перервами. Проте в ній сучасники бачили справу всенародного значення. М. Шашкевич визначився за той час і як талановитий перекладач із сербської, чеської, польської та грецької мов. Фрагмент його переспіву “Слова о полку Ігоревім” (“Плач Ярославни”), який дійшов до нас, свідчить, що поет дуже відповідально ставився до цієї пам’ятки культури. М. Шашкевич перший в українській літературі переклав “Краледвірський рукопис” В. Ганки. Неабияке значення мають також публіцистичні праці письменника.

Єдиним розлогим твором у спадщині Шашкевича є казка “Олена”, яким він поклав початок опришківській темі в українській літературі. Твір названо казкою, хоч нічого спільного з цим жанром у нього немає. Автор хотів відвернути таким чином прискіпливий погляд цензури від “Олени”.

Якщо Маркіяну Шашкевичу вдалося уникнути арешту після виходу “Русалки Дністрової”, то не вдалося уникнути постійних переслідувань, які проявлялися в тому, що священику діставалися найгірші місця роботи: за неповних 5 років він разом із сім’єю був змушений тричі переселятися. 

Дружина Юлія, у похилому віці

Тодішні випускники семінарій їздили по галицьких селах і містечках на балі, весілля й інші забави, щоби знайти собі достойну дружину. Восени І837 року в містечку Холоєві (нині с. Вузлове Радехівського р-ну) на весіллі доньки місцевого пароха Мрозовського Маркіянові Шашкевичу впала в око гарна струнка дівчина з блакитними очима. Так він познайомився з Юлією Крушинською.

Після весілля молоді жили на парохії у Деревні, а 18 жовтня 1838 року отця Маркіяна призначають адміністратором церкви Різдва Пресвятої Богородиці у селі Нестаничах Радехівського деканату. До парафії належало тоді до 500 греко-католиків. За плебанію була стара хата зі солом’яною стріхою. Тож отцеві було вельми сутужно.

На першому місці в с. Гумниська Буського району Шашкевич пробув лише чотири місяці – заболочена околиця, запущене помешкання сприяли загостренню його грудної хвороби – туберкульозу, на яку він захворів ще під час навчання у семінарії. Тому з Гумниськ він переїжджає до Нестанич Радехівського району, де 7 квітня 1839 року у Шашкевичів народився син Володимир – згодом майбутній поет і громадський діяч. У травні 1841 року отця Шашкевича востаннє переводять до Новосілок Буського району, де він служить священиком. Молодший син Святослав також часто хворів і, не доживши навіть до 1 року, помер.

Володимир Шашкевич

У нужді й нестатках від страшної хвороби, Шашкевич втратив зір та слух і помер у страшних муках увечері 7 червня 1843 року, маючи заледве 31 рік. Похорон відбувся 10 червня у Новосілках, поховали його у гробниці місцевих владик Винницьких, оскільки коштів на власний гробівець у нього не було.

Похоронна процесія з тілом М. Шашкевича на шляху від Новосілок до залізничної станції

Слава Маркіяна Шашкевича як “Будителя” галицької та національної свідомості почала зростати після його смерті. 1874 року студенти Львівського університету влаштували вечір його пам’яті, а 1880 року на його могилу привезли вінок від небайдужих громадян. Коли львів’яни дізналися, що поховано Шашкевича у чужій могилі, вирішили здійснити перепоховання на Личаківському цвинтарі. 

У 50-річчя з дня смерті Шашкевича, у 1893 році прах поета переклали з соснової домовини в металеву й на руках селян перенесли на віз та доправили до Львова. Похоронна процесія складалася з 3000 чоловік, поховали його при вході до Личаківського цвинтаря (поле №3), де згодом упокоїлась і його дружина Юлія та син Володимир.

1906 року за народні кошти на його могилі спорудили пам’ятник роботи мюнхенського скульптора Рудольфа Тіле.

У жовтні 1911 року в селі Підлисся на Львівщині, до 100-річчя з Дня народження Шашкевича на Білій Горі за народні пожертви встановили пам’ятник у вигляді хреста на постаменті, висотою 25 метрів, який символізує прагнення до правди, освіти та прогресу. Згодом сюди почали здійснювати масове паломництво у першу неділю серпня щороку.

У 1959 році в Підліссі відкрито літературно-меморіальний музей, а в 1962 році на подвір’ї музею встановлено бронзове погруддя Маркіяна Шашкевича.

У Львові на вул. Коперника, 40 також розташований музей “Русалки Дністрової”, присвячений творчості Маркіяна Шашкевича та “Руської трійці”.

Поетична спадщина поета — коштовна перлина в духовній скарбниці українського народу

Джерело