Боротьба українського народу за свою батьківщину, волю та славне майбутнє знайшла відгомін в одному з багатьох видів фольклору – стрілецьких піснях, самобутньому духовному надбанні, що відтворює найяскравішу сторінку в історії національно-визвольної боротьби ХХ століття.
Серед основних творців стрілецьких пісень виділяються постаті Левка Лепкого, Романа Купчинського та Михайла Гайворонського.
 |
| МИХАЙЛО ОРЕСТ ГАЙВОРОНСЬКИЙ |
ДИТИНСТВО ТА ЮНІСТЬ МИХАЙЛА ОРЕСТА ГАЙВОРОНСЬКОГО
Стрілецькі пісні є характерним виявом літературно-народної творчості. У них викарбувано історію одного з найважчих етапів боротьби українського народу. В окупованій Україні саме ці пісні слугували моральною підпорою рухові опору, щоправда, невдовзі вони зазнали тоталітарного знищення. Попри заборони виконання стрілецьких пісень і переслідування, вони до сьогодні зберігають свою самобутність і не втрачають популярності.
Одним із основних авторів низки українських стрілецьких пісень є Михайло Орест Гайворонський. Композитор, диригент і громадський діяч народився 15 (або 1) вересня 1892 року в невеличкому курортному містечку Заліщики, що в мальовничій долині лівого берега Дністра у південно-західному Поділлі. З раннього дитинства проявляв інтерес до музичного мистецтва. Цікаво, що усі члени родини Гайворонських дуже любили і шанували музику.
Мати Михайлика мала чарівний голос, знала чимало українських пісень, а батько вмів грати на сопілці. Хлопчик зростав у атмосфері любові й шанування українських звичаїв, традицій і музики. Від 1900 року розпочав навчатися грі на скрипці та музичній теорії. Його учителем став український диригент і композитор Василь Цалинюк.
У Заліщиках Михайло завершив 7 класів в народній школі, а невдовзі й учительську семінарію. Навчаючись у семінарії, майбутній композитор значно поглибив свої знання з музичного мистецтва. Коли йому виповнилося 17 років, очолив семінарський оркестр і семінарські хори. А через рік здійснив перші композиторські спроби.
Для Гайворонського це увінчалося успіхом. З ранніх доробків молодого композитора – хорова композиція на слова із збірки М. Шашкевича “Ой, вилетів орел”, яку в 1911 році виконав хор.
ПЕРШІ КОМПОЗИЦІЇ
У 1912 році Михайло Гайворонський завершував свої студії в учительській семінарії. Переїздив до Зашкова, що неподалік Львова, де якийсь час працював учителем. Після учительської семінарії вирішив здобути вищу музичну освіту. Навчався в Музичному інституті ім. М. Лисенка.
Дуже багато часу приділяв самоосвіті. Читав наукову літературу, праці як українських, так і зарубіжних авторів. Практикував це в музиці. Багато працював над власними композиціями, які невдовзі почули.
1912 року М.Гайворонський завершує семінарію, тоді ж одружується і тоді ж у його житті стається доленосна (в ідейному плані) зустріч – знайомство з Євгеном Коновальцем. Виглядає на те, що саме цим продиктований (або підкріплений) вибір з початком Першої світової війни вступити до лав УСС. І саме завдяки цьому періодові свого життя він назавжди увійде в історію як стілецький співець.
Військова справа у молодого і натхненного чоловіка невіддільна від творчості – він стає підхорунжим, а згодом – організатором духового оркестру УСС.
Одні з перших композицій Михайла Гайворонського, музичні твори на слова видатного українського поета і драматурга О. Олеся, українська публіка почула в 1914-му, на львівському концерті, присвяченому Т. Г. Шевченку. Композиція до чоловічого твору “Ідіть” та інші сподобалися глядачам. І хто знає, яким би було життя Михайла Гайворонського, якби не події Першої Світової війни та його прямий зв’язок з УСС?
МИХАЙЛО ГАЙВОРОНСЬКИЙ У ЛАВАХ УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ
Перша Світова війна. Розпад Австро-Угорської імперії. Національно-визвольний рух на галицьких землях. Усі ці події відбувались в досить короткий проміжок часу в ХХ столітті.
Зупинилося навчання та вчителювання Михайла Гайворонського. Він вступив до лав УСС. Служив у запасній частині легіону. Саме тут відзначився як талановитий композитор, автор стрілецьких пісень, які так піднімали дух українському війську та вселяли надію на перемогу, світле майбутнє рідної держави, що перебувала під гнітом іноземних загарбників.
У лавах УСС Михайло Гайворонський став організатором духового оркестру Українських січових стрільців у період з 1914 по 1917 роки. У ті часи створив чимало авторських композицій на слова Б. Лепкого, Р. Купчинського, Ю. Назарака, а також свої власні.
 |
| Зліва направо — стоїть: Лев Лепкий; сидять: Осип Курилас, Михайло Гайворонський, Роман Купчинський, Іван Боберський, Іван Іванець. 12 лютого 1916 року |
У 1915 році, після боїв за гору Маківка, він злягає від тифу, і як тільки стає на ноги – проходить додатковий вишкіл (аби прийти в форму після лікування) і береться організовувати військовий оркестр. Звертається до одного з організаторів УСС Івана Боберського, що вкрай потрібні гроші на віолончель, віолу та скрипку, а також ноти. І невдовзі у стрільців є все необхідне . Умови, в яких писалися пісні, що згодом стануть народними – польові: “Хатка маленька, два вікна забиті: одно дошками, друге – цеглою, а в третім є три шибки. Позакладаємо свічки на багнетах і граємо. […] В одній кімнаті є високе ліжко, що сягає від стіни до стіни. На підлозі, під ліжком сплять , а нагорі на ліжку – також . Стелимо собі то соломою, то полотном із наметів” . До одних пісень – лише музика, до інших – музика і слова, причому мелодія оселялася в голові Михайла Гайворонського часто ще перед текстом, ніби вела за собою, і тоді побратими чули його думки вголос: «треба слова.. треба слова..». «Їхав стрілець на війноньку», «Гей, там нагорі Січ іде», «Йде січове військо», «Питається вітер смерти», «Синя чічка» – ці та багато інших стрілецьких пісень стали крилатими завдяки музиці Михайла Гайворонського.
 |
| У ранзі візитатора (1918) — значок військових музик на комірі: ліра, доповнена мечем. |
СТРІЛЕЦЬКІ ТА МАРШОВІ КОМПОЗИЦІЇ
Оркестри, якими керував Гайворонський, завжди збагачувалися новими українськими творами відомих композиторів. Великим здобутком стало й те, що серед цих композиторів важливе місце посідав і він сам. Створив понад 30 стрілецьких пісень, а ще – рапсодії, увертюри та марші.
Усі ці твори були створені під враженнями молодого бійця УСС. Мабуть, саме тому вони стали одними з найулюбленіших у лавах Січових Стрільців.
Популярною українською стрілецькою піснею є “Гей, там на горі Січ іде”. Автор слів і музики є Кирило Трильовський. Написана з нагоди першого Січового збору, під час якого й здійснили перегляд січових сил. Згідно з проведеними дослідженнями, було зазначено, що маршовий варіант пісні склав і доробив саме Михайло Гайворонський.
 |
| Музичний оркестр УСС “Бондарівна”. По центру сидить керівник оркестру – М.Гайворонський, а праворуч у світлій шинелі – М.Угрин-Безгрішний. |
Щодо маршів, то український композитор і тут доклав свої зусилля. Так з’явилися “1-й Стрілецький Похід” і “2-й Стрілецький Похід”, “В дорогу”, “Їхав козак” та інші. Вони склали основу репертуару оркестрів, якими керував Гайворонський перебуваючи в УСС.
Ці та багато інших композицій Михайла Гайворонського публікувалися у “Стрілецькій антології”, “Співанках УСС”, “Стрілецьких бойових піснях” та інших збірниках.
 |
| Музичний оркестр УСС. Крайній праворуч – М.Гайворонський. |
ЕМІГРАЦІЯ ДО США
Після завершення Першої Світової війни, український композитор і диригент повернувся до звичного життя. Деякий час пропрацював у Львівській приватній жіночій школі сестер Василіянок, займався видавничою справою (збірників українських пісень).
Михайло Гайворонський, у 1920 році – головний диригент та інспектор військових оркестрів Армії УНР, і йому одна за одною надходять почесні кар`єрні пропозиції – працювати в Ужгороді, Празі чи виїхати до США і будувати карʼєру там. Спочатку Михайло Гайворонський відмовляється, але у 1923 році він відважується на доленосні зміни: розлучається зі своєю дружиною Марією Марфейчук і емігрує у США (Род-Айленд). Причини – двоякі. Перша – він відчуває пильну увагу, а точніше – шпигунство з боку польської таємної поліції. Він розумів, що в часи арештів діячів ЗУНР він не просто в групі ризику – він практично у зашморгу. По-друге, він хотів і далі розвиватися як музикант і музикознавець, і за кордоном він мав ширші можливості (враховуючи, що його туди кілька разів запрошували).
У 1923 році композитор назавжди покинув Україну й оселився у Нью-Йорку.
В Америці продовжив займатися викладацькою діяльністю. Працював в Українській музичній школі, де й був організатором хору та оркестру. Разом із композитором Романом Придаткевичем заснував Музичну консерваторію, важливий осередок мистецького життя.
У 30-х роках більше зосередився на композиції. Але повністю займатися всім, що було задумано – не вдалося. Тяжкий недуг – туберкульоз, яким захворів ще у роки Першої Світової, знову проявив себе. Попри це, Михайло Гайворонський продовжував плідно працювати на музично-мистецькій ниві.
.jpg) |
| Михайло Гайворонський – Стрілецькі пісні (обкладинка) |
До 1936 року керував Українським інструментальним оркестром. Опублікував свою працю “Наша музика в Америці”, “Сонатіну”, “Прелюдію” тощо. Саме в Америці створив “Симфонічне алегро”, квартет “Морозенко”, “Коломийку”, твори для скрипки: “Колискову” та “Елегію”.
Є автором церковної музики “Канти з Почаївського Богогласника”, “2 Літургії”, музики для дитячих п’єс “Лісова казка” М. Ваврисевича, “Сон Івасика” Л. Лепкого, музичного театру “Залізна острога” Л. Лісевича і А. Курдидика та багато інших.
ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ
Хвороба прогресувала. Михайло Гайворонський останні роки свого життя провів у ліжку, але створювати композиції не переставав ні на мить. Автор стрілецьких пісень пішов з життя 11 вересня 1949 року в Нью-Йорку. Пам’ять про нього досі живе у серцях українців.
У Заліщиках одна з вулиць носить почесне ім’я композитора, а після здобуття Україною Незалежності, в 1992 році, у місті встановили пам’ятник, створений скульптором Миколою Невеселим.
Софія Смірашевська
Колаж Василя Герея
Розміщення цієї публікації на інших сайтах без відкритого активного посилання
на “На скрижалях” заборонено.
