Тарас Шевченко: своя хата


Вирушаючи влітку 1859 року в Україну, Тарас Шевченко розраховував, що пробуде там п’ять місяців, а потім і зовсім поселиться на рідній Черкащині. Проте поїздку довелося перервати і повертатися до Петербурга. Причому не зі своєї волі…

«Оженіть, будьте ласкаві!»

У клопотанні, адресованому Правлінню Імператорської Академії мистецтв (5 травня 1859 року), Тарас Шевченко просив видати йому посвідку на проїзд у Київську, Чернігівську й Полтавську губернії з метою «поправления здоровья и рисования этюдов с натуры».

Проте в листах до друзів поет був відвертішим і зізнавався, що хоче облаштувати своє «бурлацьке» життя: оженитися, купити ділянку землі над Дніпром, збудувати хату… Всі ці наміри мали бути реалізовані влітку 1859-го.

Шевченко готувався до поїздки ще з осені. В листопаді 1858 року він просив Марію Максимович: «А ви, мабуть, уже і забули мою просьбу? То я вам нагадаю. Я вас просив, щоб ви мене оженили. Оженіть, будьте ласкаві! А то як не ожените, то й сам Бог не оженить, так і пропаду бурлакою на чужині. На те літо, як Бог поможе, я буду в Києві і на Михайловій горі, а ви там де-небудь під явором або під вербою і поставте мою заквітчану княгиню, а я піду погулять та й зостріну її».

Портрет Марії Максимович

Проте виїхати з Петербурга Тарасові Шевченку було непросто, оскільки він перебував під суворим поліцейським наглядом. Знадобилося кілька тижнів, щоб бюрократичний «ланцюжок», яким помандрувало Шевченкове клопотання, добіг кінця. Віце-президент Академії мистецтв Фьодор Толстой просив відповідного дозволу в міністра імператорського двору, відзначаючи при цьому Шевченкові «успехи в гравировании на меди иглою», а також його бездоганність щодо «поведения и образа мыслей». Виконувач обов’язків міністра, з 1867 року член Комітету у справах книгодрукування Алєксандр Адлерберг, своєю чергою, звертався до начальника ІІІ відділення Васілія Долгорукова, і той не заперечував («препятствий нет»). Проте розпорядився встановити за Тарасом Шевченком жандармське спостереження, коли той прибуде в Україну. Зі свого боку, петербурзький обер-поліцмейстер генерал-майор граф Пьотр Шувалов звернувся до київського губернатора з проханням, щоб за Шевченком було встановлено суворий – таємний! – поліцейський нагляд. Відповідні розпорядження земським справникам та городничим губернатор зробив, тож Тарас Шевченко потрапив під опіку одразу двох відомств. Кожен його крок мав відстежуватися. Доповідати належало по відомчій вертикалі, щоб, у разі чого, вживати необхідних заходів. І заходи таки знадобилися, причому дуже швидко.

Варфоломій

Варфоломій Григорович

 

Плани щодо купівлі ділянки землі для будівництва хати Шевченко пов’язував зі своїм троюрідним братом Варфоломієм, теж Шевченком. Познайомилися вони ще 1844 року, під час одного з приїздів поета до Кирилівки. Вибившись із кріпаків, Варфоломій служив тоді в конторі пана Енгельгардта. Був він «чоловіком письменним і тямущим» (Пантелеймон Куліш). У Кирилівці Тарас читав йому вірші, уривки з поеми «Кавказ». «Я слухав, притаївши дух; волосся у мене піднялося дибом», – згадував родич поета.

Тепер, улітку 1859-го, він служив управителем у князя Павла Лопухіна в Корсуні. До нього й приїхав Тарас Шевченко і прожив у Корсуні майже два місяці. То був час відчайдушних Тарасових спроб здійснити свою мрію про хату над Дніпром та одруження. Неодмінна умова – «щоб Дніпро був під самим порогом, з невеликим ліском». Що ж до нареченої, то дівчина мала бути «доконче українка, проста, не панського роду, сирота і наймичка».

Почалися пошуки місцини над Дніпром. «Незабаром і знайшли ми таке місце, й справді чудове! – згадував Варфоломій Шевченко. – Над самісіньким Дніпром, з невеликим ліском». Земля, уподобана Тарасом, належала поміщику Никодиму Парчевському, чий маєток розташовувався в селі Межиріч. Тож тепер треба було вмовити власника продати ділянку і зайнятися оформленням купівлі.

Та ось у середині липня 1859 року київський губернатор Ілларіон Васильчиков отримав від черкаського справника Василя Табачникова секретний рапорт з доносом на Шевченка.

Тарас Шевченко ще не знав, що відтепер йому заборонено поселятися «в здешнем крае». Повернувшись до Петербурга, він писав Варфоломію листи, в яких і далі обговорював тему купівлі ділянки землі й будівництва хати. Він усе ще мріяв: «Мені й досі сниться Дніпро і темний ліс попід горою».

У 1860 році Тарас Шевченко надсилає братові з Петербурга архітектурний проект хати і супроводжує його листами:

«Посилаю тобі нашвидку зроблений план хати. Поміркуй і роби, як сам добре знаєш. Мені тільки треба, щоб робоча була дубова та круглий ганок скляний на Дніпро». (З листа Шевченка до Варфоломія, 18 лютого 1860 р.)

Проект хати. Боковий фасад

«Коли ти кажеш, що коло Канева добре, то бери десять десятин землі з умовою заплатити гроші в продолженіє года в три срока». (З листа до Варфоломія від 1 липня 1860 р.)

В листі до Варфоломія Шевченка від 25 серпня 1860 р. Тарас Шевченко писав:«На надвірню комору (робочу) при случаї дубового лісу купи: нехай лежить та висихає поки що буде».

Т.Г.Шевченко. Комора. Схематичний план. Папір, олівець

Однак передчасна смерть обірвала Шевченкові плани. Мрія «поставити хату і кімнату» залишилася не реалізованою.

Володимир ПАНЧЕНКО

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *