Вирушаючи влітку 1859 року в Україну, Тарас Шевченко розраховував, що пробуде там п’ять місяців, а потім і зовсім поселиться на рідній Черкащині. Проте поїздку довелося перервати і повертатися до Петербурга. Причому не зі своєї волі…
«Оженіть, будьте ласкаві!»
У клопотанні, адресованому Правлінню Імператорської Академії мистецтв (5 травня 1859 року), Тарас Шевченко просив видати йому посвідку на проїзд у Київську, Чернігівську й Полтавську губернії з метою «поправления здоровья и рисования этюдов с натуры».
Проте в листах до друзів поет був відвертішим і зізнавався, що хоче облаштувати своє «бурлацьке» життя: оженитися, купити ділянку землі над Дніпром, збудувати хату… Всі ці наміри мали бути реалізовані влітку 1859-го.
Шевченко готувався до поїздки ще з осені. В листопаді 1858 року він просив Марію Максимович: «А ви, мабуть, уже і забули мою просьбу? То я вам нагадаю. Я вас просив, щоб ви мене оженили. Оженіть, будьте ласкаві! А то як не ожените, то й сам Бог не оженить, так і пропаду бурлакою на чужині. На те літо, як Бог поможе, я буду в Києві і на Михайловій горі, а ви там де-небудь під явором або під вербою і поставте мою заквітчану княгиню, а я піду погулять та й зостріну її».
Портрет Марії Максимович |
Проте виїхати з Петербурга Тарасові Шевченку було непросто, оскільки він перебував під суворим поліцейським наглядом. Знадобилося кілька тижнів, щоб бюрократичний «ланцюжок», яким помандрувало Шевченкове клопотання, добіг кінця. Віце-президент Академії мистецтв Фьодор Толстой просив відповідного дозволу в міністра імператорського двору, відзначаючи при цьому Шевченкові «успехи в гравировании на меди иглою», а також його бездоганність щодо «поведения и образа мыслей». Виконувач обов’язків міністра, з 1867 року член Комітету у справах книгодрукування Алєксандр Адлерберг, своєю чергою, звертався до начальника ІІІ відділення Васілія Долгорукова, і той не заперечував («препятствий нет»). Проте розпорядився встановити за Тарасом Шевченком жандармське спостереження, коли той прибуде в Україну. Зі свого боку, петербурзький обер-поліцмейстер генерал-майор граф Пьотр Шувалов звернувся до київського губернатора з проханням, щоб за Шевченком було встановлено суворий – таємний! – поліцейський нагляд. Відповідні розпорядження земським справникам та городничим губернатор зробив, тож Тарас Шевченко потрапив під опіку одразу двох відомств. Кожен його крок мав відстежуватися. Доповідати належало по відомчій вертикалі, щоб, у разі чого, вживати необхідних заходів. І заходи таки знадобилися, причому дуже швидко.
Варфоломій
Варфоломій Григорович |
Плани щодо купівлі ділянки землі для будівництва хати Шевченко пов’язував зі своїм троюрідним братом Варфоломієм, теж Шевченком. Познайомилися вони ще 1844 року, під час одного з приїздів поета до Кирилівки. Вибившись із кріпаків, Варфоломій служив тоді в конторі пана Енгельгардта. Був він «чоловіком письменним і тямущим» (Пантелеймон Куліш). У Кирилівці Тарас читав йому вірші, уривки з поеми «Кавказ». «Я слухав, притаївши дух; волосся у мене піднялося дибом», – згадував родич поета.
Тепер, улітку 1859-го, він служив управителем у князя Павла Лопухіна в Корсуні. До нього й приїхав Тарас Шевченко і прожив у Корсуні майже два місяці. То був час відчайдушних Тарасових спроб здійснити свою мрію про хату над Дніпром та одруження. Неодмінна умова – «щоб Дніпро був під самим порогом, з невеликим ліском». Що ж до нареченої, то дівчина мала бути «доконче українка, проста, не панського роду, сирота і наймичка».
Почалися пошуки місцини над Дніпром. «Незабаром і знайшли ми таке місце, й справді чудове! – згадував Варфоломій Шевченко. – Над самісіньким Дніпром, з невеликим ліском». Земля, уподобана Тарасом, належала поміщику Никодиму Парчевському, чий маєток розташовувався в селі Межиріч. Тож тепер треба було вмовити власника продати ділянку і зайнятися оформленням купівлі.
Та ось у середині липня 1859 року київський губернатор Ілларіон Васильчиков отримав від черкаського справника Василя Табачникова секретний рапорт з доносом на Шевченка.
Тарас Шевченко ще не знав, що відтепер йому заборонено поселятися «в здешнем крае». Повернувшись до Петербурга, він писав Варфоломію листи, в яких і далі обговорював тему купівлі ділянки землі й будівництва хати. Він усе ще мріяв: «Мені й досі сниться Дніпро і темний ліс попід горою».
У 1860 році Тарас Шевченко надсилає братові з Петербурга архітектурний проект хати і супроводжує його листами:
«Посилаю тобі нашвидку зроблений план хати. Поміркуй і роби, як сам добре знаєш. Мені тільки треба, щоб робоча була дубова та круглий ганок скляний на Дніпро». (З листа Шевченка до Варфоломія, 18 лютого 1860 р.)
Проект хати. Боковий фасад |
«Коли ти кажеш, що коло Канева добре, то бери десять десятин землі з умовою заплатити гроші в продолженіє года в три срока». (З листа до Варфоломія від 1 липня 1860 р.)
В листі до Варфоломія Шевченка від 25 серпня 1860 р. Тарас Шевченко писав:«На надвірню комору (робочу) при случаї дубового лісу купи: нехай лежить та висихає поки що буде».
Т.Г.Шевченко. Комора. Схематичний план. Папір, олівець |
Однак передчасна смерть обірвала Шевченкові плани. Мрія «поставити хату і кімнату» залишилася не реалізованою.
Володимир ПАНЧЕНКО